Станом на 2025 рік тільки 12 держав світу визнають право людини на гендерну самоідентифікацію, а депатологізація повністю імплементована лише у двох.
Система трансгендерного переходу в Україні є двокомпонентною і включає у себе медичний та юридичний аспекти. Для юридичного визнання гендерної ідентичності держава вимагає діагностику розладу статевої ідентифікації (F64.0 Транссексуалізм), медичне втручання (зміну (корекцію) статевої належності) та отримання медичних висновків. Важливо зазначити, що держава НЕ вимагає обов’язкових оперативних втручань, стерилізації, розірвання шлюбу чи позбавлення батьківських прав (за винятком адопції).
Наразі в Україні діє Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду, що є основною причиною використання патологізуючої мови у бюрократичних процесах, пов’язаних із трансгендерним переходом. У МКХ-10 відсутнє поняття трансгендерності, натомість використовується код F64 «Розлади статевої ідентифікації», що належить до категорії «Розлади психіки і поведінки». Проєкт МКХ-11 передбачає введення терміну «гендерна дисфорія» та заміну всього блоку F64 на «гендерну невідповідність», що будуть відноситися до категорії станів, пов’язаних із сексуальним здоров’ям. Наказом Міністерства охорони здоров’я України 23 квітня 2025 року № 703 затверджено Операційний план переходу України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я одинадцятого перегляду на 2025-2026 роки. Остаточний перехід заплановано на 2027 рік. Зверніть увагу, що у період адаптації процес транс-переходу може бути ускладненим у зв’язку із необхідністю зміни наявних процедур, встановлення нових механізмів, перекваліфікації спеціалістів_ок та введення подвійного кодування у медичній документації.
Зверніть увагу, що система транс-переходу в Україні поки що не визнає небінарність та інтерсексність. Підтверджений інтерсекс-статус може вважатися протипоказанням до встановлення діагнозу F64.0 і, відповідно, транс-переходу.
Процедура медичного переходу визначається Уніфікованим клінічним протоколом «Гендерна дисфорія». Згідно цього протоколу та документам, що регулюють юридичну частину, для здійснення трансгендерного переходу необхідно пройти наступні етапи:
Першим кроком на шляху до транс-переходу є діагностування гендерної дисфорії та отримання довідки із відповідним висновком (F64.0 Транссексуалізм). Без діагнозу будь-яке [офіційне] медичне втручання є неможливим, що, в свою чергу, перешкоджає і юридичному переходу. Згідно протоколу, для отримання діагнозу передбачається можливість амбулаторного спостереження у ПНД протягом двох років або госпіталізації строком на два тижні. На даний момент приватні клініки не надають послуг з госпіталізації за цим напрямком, тож довідки від них, найімовірніше, не будуть визнані сімейними лікарями_ками та адміністративними органами.
Після отримання довідки із зазначеним діагнозом F64.0 ви можете офіційно розпочати замісну гормональну терапію під наглядом лікаря_ки-ендокринолога_ині. На жаль, не всі спеціалісти_ки є обізнаними й компетентними у питаннях ЗГТ при трансгендерності, тож рекомендуємо звернутись до баз дружніх лікарів_ок громадських організацій або за консультацією рівний-рівному. Після появи незворотних змін (що не є формалізованими і визначаються спеціалістом_кою) ендокринолог_иня може видати вам медичний висновок спеціаліста_ки, необхідний для отримання свідоцтва про корекцію статевої належності. Необхідну довідку може може видати як приватний_а, так і державний_а лікар_ка.
Операції на підтвердження гендерної ідентичності не є обов’язковими для отримання свідоцтва про медичну корекцію статі і можуть бути проведені виключно за вашим бажанням. Ніхто не в праві вимагати від вас доказів оперативних втручань. Ви також зберігаєте право на необхідні операції після завершення юридичного переходу. Для некосметичних операцій більшість клінік як в Україні, так і за кордоном, вимагатиме довідки на підтвердження трансгендерності.
Для отримання свідоцтва про зміну статевої належності необхідно звернутися до сімейного_ї лікаря_ки з довідкою від ендокринолога_ині. Сімейний_а лікар_ка має підтвердити наявність незворотних змін внаслідок ЗГТ (визначаються на розсуд спеціаліста_ки). Якщо ви робили операції на підтвердження гендерної ідентичності, ви можете надати наявні довідки для внесення даних у свідоцтво. Зверніть увагу, що виключно сімейний_а лікар_ка з центру надання первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) має право на оформлення свідоцтва, відповідно, довідки від приватних лікарів_ок не дійсні.
Зі свідоцтвом про зміну (корекцію) статевої належності ви можете звернутись до РАЦС для корекції даних у свідоцтві про народження. При подачі заяви ви маєте право вказати обране ім’я, а також змінити гендеровані закінчення по-батькові та прізвища за потреби (зверніть увагу, що зміна по-батькові та прізвища на відмінні від зазначених у свідоцтві про народження є окремою процедурою, що буде доступною лише після оновлення паспортних даних).
Перевидача свідоцтва про народження передбачає оновлення паспортних даних протягом місяця. Паспорт оформляється за стандартною процедурою — зверніться в установу, що надає відповідні послуги (ДМС, паспортний сервіс, ЦНАП).
Зі зміненим паспортом ви можете оновити решту документів у звичайному порядку. Зверніть увагу, що звернення до РТЦК та СП є обов’язковим – дані не підтягуються в реєстри автоматично і у випадку неявки вам може загрожувати адміністративна відповідальність. MtF необхідно оновити дані та пройти ВЛК, після чого можливе зняття з обліку; FtM необхідно стати на облік та пройти ВЛК на визначення ступеня придатності.
Наша команда рекомендує звертатися з питань транс-переходу до волонтерів_ок, активістів_ок та громадських організацій квір-напрямку в Україні за актуальним інформаційним супроводом та підтримкою. Значна частина медичних працівників_ць не є обізнаними, досвідченими й компетентними у роботі із трансгендерними людьми; не всі є дружніми до ЛҐБТКАІ+. Контакти перевірених спеціалістів_ок можна отримати через бази ГО або консультації рівний-рівному. Важливо зазначити, що ви маєте право змінити лікаря_ку та заклад охорони здоров’я на будь-якому етапі, в тому числі у випадках відмови надання якісних медичних послуг чи встановлення неправильного діагнозу.